| Беларуская лакалізацыя знаходзіцца ў стадыі развіцця. Будзем ўдзячныя любой дапамозе ў яе напаўненні і перакладах з іншых моў. |
Олізар Шилович d. 1486
Зьвесткі зь Радавод
| Род | Шиловичі |
| Пол | мужчына |
| Поўнае імя ад нараджэння | Олізар Шилович |
| Бацькі | |
| Вікі-старонка | wikipedia:uk:Олізар_Шилович |
Падзеі
нараджэнне дзіцяці: ♂ Василій Васько Шилович [Шиловичі]
нараджэнне дзіцяці: ♂ Федір Федько Шилович [Шиловичі]
нараджэнне дзіцяці: ♂ Семен Сенько Шилович [Шиловичі]
шлюб: ♂ Федька Юршева-донька ? (Гольшанська, Шилович) [?]
1486 смерць: Велике князівство Литовське
Нататкі
Олізар Шилович гербу Кердея (*& — † 1486) — державний та військовий діяч ВКЛ.
Син Гаврила Шила Кердейовича — в 1436-38 роках члена ради князя Свидригайла. Один з найзаможніших волинських боярів часів Свидригайла: посідав маєтки Се(і)рники, Лу(ю)бча, Горохів, Губин, Марковичі, Доросин, Поворсько, Здовбиця, Глинськ, Хоцень в Луцькому повіті. 1450 року отримав від Казимира Ягеллончика привілей, який підтверджував право дідицтва родинних маєтків та наданих князем Свидригайлом, які відтоді мали трактуватись як батьківщина. Це сталось через політику великого князя литовського для отримання підтримки від найвпливовіших волинських панів його політики.
Наприкінці 1453 року разом з луцьким старостою Немирею Рязановичем, званим Яків-Война, правдоподібно став на чолі волинських боярів, які виступали проти ВКЛ. Невдовзі став відданим прихильником великого князя. В 1461 був володимирським старостою, бл. 1463 став маршалком Волинської землі — найвищим достойником Волині з надання великого князя литовського. Від 1480 року до смерті був луцьким старостою.
Був одружений з донькою київського воєводи Юрші Федькою — вдовою князя Степанського, ймовірно, Михайла,[2] дітей не мали. Вдова 1487 року записала маєтки Здовбицю, Глинськ Казимиру Ягеллончику, Любчу з селами відступила сестринцеві князю Роману Васильовичу (надалі — Лю(у)бецький).
Згадки
У середині XV ст. князі Степанські ще раз виринають на денне світло. Один із них, що звався, здається, Михайлом, був жонатий на Федці, дочці пана Юрші, у 30‑х роках XV ст. сподвижника Свидригайла в боротьбі із Сигізмундом Кейстутовичем за литовський престол, а пізніше – активного провідника інтересів Вільна і в шлюбі з нею мав дочку Марію. Після смерті цього князя його вдова вийшла заміж за пана Олізара Шиловича, впливового представника місцевого клану Кирдіїв. Княжна Марія Степанська, у свою чергу, стала дружиною сина іншого сподвижника Свидригайла – луцького старости Немири Рязановича, якого звали Яків-Война, а після смерті останнього (на початку 60‑х років XV ст. вступила в шлюб із князем Семеном Васильовичем Несвіцьким / Збаразьким.
Бліжэйшыя продкі і нашчадкі
